Ой ти, дiвчино, зарученая

“Ой ти, дiвчино, зарученая,
Чого ж ти ходиш засмученая?”
“Ой ходжу, ходжу засмученая,
Що не за тебе зарученая!”

“Ой ти, дiвчино, словами блудиш,-
Сама не знаєш, кого ти любиш!”
“Ой знаю, знаю, кого кохаю,
Тiльки не знаю, з ким жити маю!

Ой знаю, знаю, iз ким кохаюсь,
Тiльки не знаю, з ким iзвiнчаюсь.
Выйду на поле, гляну на море –
Сама я бачу, що менi горе.

Сама я бачу, чого я плачу –
Свого милого в вiчi не бачу.
Буду стояти на тiм каменi,
Поки не прийде милий до мене.

Буду терпiти велику муку,
Поки не скаже: “Дай, серце, руку!”
Выйду на поле, на ту мураву,
Де я з миленьким мала забаву.

3 рiзного цвiту вiнки сплiтала,
Бiленьким личеньком всiх чарувала.
Ти присягався передо мною
Буть моiм мужем, а я – жоною.

Нещира була присяга твоя,
Тепер не мiй ти, а я не твоя!
Буду казати свiту цiлому,
Щоб вiн не вiрив нiде й нiкому.

Бо я самая теє зазнала,
Коли невiрного вiрно кохала.
Кого любила, – той за дверима,
Кого не знала – мужем назвала!”

“Ой ти, дiвчино-чарiвниченько,
Причарувала моє серденько!”
“Якби ж ти так знав з сiней до хати,
Як я умiю всiх чарувати!

У мене чароньки – чорнiï брiвоньки,
Моя принада – сама молода;
У мене чароньки завжди готовi –
Бiлеє личенько i чорнi брови!”

Такун Ф. И. Славянский базар. – М.: «Современная музыка», 2005.

Bookmark the permalink.